И что ж ты... за крестьянин земляной
Ну, посмотри, сказала лошадь, вид какой
Какие горы, и как романтично
А воздух... воздух то - так дышится отлично.
Осёл шёл рядом, и пыхтел с натуги
Груз был велик на нём, и резали подпруги
Дорога в гору шла, он из последних сил: -
Возьми часть груза - лошадь попросил...
Она ответила: - Согласна, часть возьму
И кое - что, я на себя приму
Давай, ты будешь груз нести стараться
Я за тебя... буду пыхтеть и отдуваться.
Осёл прошёл ещё немного... и упал
Вставай, вставай милый... хозяин умолял
Но делать нечего, пришлось груз распустить
Поклажу всю... на лошадь погрузить.
Вид был красив, и горы романтичны
Шёл налегке осёл, дышалось так отлично
А воздух... воздух то... проблем, нет ни каких
Шла рядом лошадь... отдуваясь за двоих!!!
Когда, кому - то, ты помочь предложишь
Ты, не «кому - то», а себе поможешь!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
